- Ты уже взрослая!...Эти слова теперь звучат в твоей голове каждый день и ты уже не понимаешь откуда они появляются. Может ты так часто привыкла их слышать, что голова отказывается думать о чем-то другом. Да...другой мир, другая жизнь, как все невовремя и что делать?
- Сколько себя помню, была уверена в своей уникальности и каждый раз оглядываясь на ушедший год, смеялась над собой и убеждала себя, что вот теперь я по настоящему поумнела. Но вот подходил к концу очередной год и смеяться хотелось все меньше и меньше. Не беда говорила себе: "Ты же не такая, как все поэтому и выходит не как у всех". А может - это не так уж и хорошо, не быть похожей на других?
- Попробуй задуматься о смысле жизни, твоя личность запуталась, потомучто вопросов появилось больше, чем ответов. Вокруг столько замечательного, интересного, придуманного для тебя. Как хочется открыть твои большие красивые глаза и увидеть в них детскую радость. Мир не разделен на черные и белые полосы, он всегда белый, задумайся о значении этих слов и все поймешь. Но поймешь не головой, а сердцем, только сердце способно жить в мире.
- Как быстро уходит время, я уже взрослая женщина, много увидела и пережила, у меня большой жизненный опыт, но как иногда кажется чего-то не хватает, что-то важное ускользает от меня. Ты часто разговариваешь со мной и мне хочется улыбаться, когда слышу тебя, но не знаю кто ты?! Почему не забываешь меня?
- Я не могу этого сделать, потомучто люблю тебя, я твой Небесный Отец, и ты самое ценное у меня, посмотри я покажу картину твоей жизни....Этот песок... жизнь, смотри, тянутся твои следы, а за тобой всегда иду я, вот мои следы.
- А посмотри, там дальше одни следы, ты покидал меня?!
- Нет, это самый трудный период был в твоей жизни и это мои следы, я нес тебя на руках...
- Спасибо Господи, за то что всегда улыбался мне.
Комментарий автора: Наши мысли всегда с нами, и очень часто Бог присутствует в нашем сознании, благодаря этому, мы не одиноки
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : О горнем - Лариса Зуйкова "1 Итак, если вы воскресли со Христом, то ищите горнего, где Христос сидит одесную Бога;
2 о горнем помышляйте, а не о земном".
Кол.3,1-2.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n